Ульторійці
Енциклопедія "Все про все". Видання четверте.
Тираж: 148800 екз. (скасований)
Ульторійці, ᛋᛟᛚ ᚢᛚᛏᛟᚱ, або ж сіролиці - доволі нестандартний підвид людей (і нежиті). Являють з себе людей, що перетворились на нежить через вплив темного артефакту, проте змогли подолати його контроль та очиститись від зла за допомогою таємничої сутності - Вогню. Вони дещо вищі та худіші від звичайних людей, мають блідо-сіру шкіру, а їх очі не мають зіниць та світяться білим або відтінками синього. Будучи немертвими, ульторійці не старіють та не помирають, а харчуватися можуть як матерією, так і енергією, що дозволяє їм жити від 80 до 300+ років (в залежності від їх сили волі, див. Історію). З іншого боку, через таку форму вони не здатні до розмноження, а свою чисельність можуть поповнювати лише 'очищенням' сіромордих-затворників, що означає поступове згасання цієї раси (враховуючи, що вони вкрай войовничі, це може статись доволі скоро). Щоправда, релігійні обряди ульторійців іноді дають змогу деяким з них повернутись з потойбіччя, позбавленими колишніх недоліків в плані духовної структури. Отже, скоріш за все, через кілька тисячоліть ульторійці або зникнуть, або поголовно перетворятся на перероджених-аетерів. Ну, або все ж знайдуть спосіб підтримки своєї чисельності що з їх техномагічним рівнем є доволі ймовірним.
Історія
Сіроморді. Після Великої війни це слово стало страшним для багатьох мирних людей. Так називали розбійників, що невідомо звідки з'явились одразу по закінченню війни. Фізично сильні, озброєні та агресивні, вони стали черговою загрозою для мирного світу. Досі вважалось, що сірі розбійники - всього лиш якась бокова гілка людської еволюції, чийсь невдалий експеримент або навіть 'гості' з паралельного виміру. Однак, правда виявилася надто неочікуваною. Насправді, під час війни, багатьох людей непокоїли причини навали немертвих, і у глибину заражених земель відправлялись все нові і нові загони з метою дізнатись правду. Не повернувся ніхто, вважалось, що вони загинули у боротьбі. Одначе, все було в рази сумніше - люди надто наблизились до артефакту, який і був джерелом сили нежиті, та потрапили під його вплив. Так як сила артефакту (що, скоріш за все, був принесений у наш світ візерами Пекла) була спрямована на підняття та посилення трупів, то у випадку з живими жертвами процес трохи дав збій, і перетворив їх на нежить, при цьому не руйнуючи тіл. Душам пощастило менше - вони були пошкоджені некроенергією та на місце магічного ядра людини став некроконструкт з базовим 'набором команд' немертвого воїна. Більшість втратила себе та перетворилася на звичайну дурнувату нечисть, єдиною відмінністю якої від всім відомих зомбі стала наявність якого-не якого розуму та в рази кращої тілобудови через відсутність гниття й розкладу. Одначе, основною силою 'новітньої' нежиті стала можливість відроджуватись після заибелі тіла, яке 'зросталось' наново з підручних матеріалів, витрачаючи при цьому енергію і так пошкодженої душі власника. Таким чином, перші кілька 'інкарнацій' розбійники були доволі тямучими - це дало їм змогу захопити кілька людських поселень та закріпитись там. Однак згодом, їх душі надто ослабли для свідомої завойовницької діяльності, і вони перетворились у те, чим є зараз - примітивних та агресивних монстрів, у яких не лишилося нічого людського.
Щоправда, така доля спіткала не всіх. Як відомо, людство перемогло у Великій війні і немертвим був нанесений удар, від якого вони досі не оговтались. Що сталось з артефактом - невідомо. Подейкують, що він перейшов у 'сплячку' через відсутність 'матеріалу' для насичення пітьмою, або ж його творці-візери забрали своє творіння назад у Пекло. Так чи інакше, у цей час ще не всі 'перетворені' остаточно втратили себе - дехто зміг зберегти уламки власної сутності та почав противитись командам некроконструкту, що втратив підтримку артефакту. Це призвело до появи ще двох рас окрім занепалих розбійників - так званих затворників (Ульторійці називають їх загубленими), які хоч і не змогли позбавитись від темного впливу, проте зберегли достатньо власної волі, щоб триматись подалі від мирних поселень та, власне, сіролицих, або ж ульторійців (самі себе вони називають сонячними месниками, а на їх мові звучить як ᛋᛟᛚ ᚢᛚᛏᛟᚱ, що і дало їх назву на загальній мові), які змогли зламати темний контроль та стати вільними. Однак, їх душі лишались пошкодженими, і попри усі свої зусилля вони потроху згасали... аж поки у далекий північний континент не вдарив метеорит, що приніс з собою залишки потойбічної сутності - Вогню. Деяким з вцілілих вдалося дістатися до нього, одначе що ближче вони підходили, то сильніше їх обпікало палаюче сяйво. Більшість, керовані первісним страхом, відступила та втекла у найдальші поселення, після того поступово занепадаючи до стану затворників. Однак, попри спопеляючу силу, що стояла на шляху, один з кланів сіролицих не відступився. Багато полягло в дорозі до ядра метеориту, одначе найсильніші вижили і дійшли до Вогню. Вони торкнулись тліючих решток позаземної суті, і конструкти усередині їх душ згоріли у очисному полум'ї, остаточно звільняючи уцілілих від темної сили. Лише кілька десятків пережили цей похід, однак вони змінились назавжди - у очах мертвих тіл замість сліпої відсутності палав вогонь відплати.
З того часу почалась історія очищених сіролицих - всі інші, які не дійшли до Вогню, поступово занепали до стану затворників, а в гіршому випадку - розбійників, однак уцілілі рештки клану Ультор утвердились у своїй новій вірі та понесли фрагменти Вогню з собою, несучи надію всім сіролицим, що траплялись їм та мали достатньо волі, щоб зберегти власні сутності. Все нові і нові напівзагиблі, напівзагублені клани ішли до метеориту під проводом воїнів Ультор та знаходили там свій рятунок. Одначе, лише сильні духом могли витримати очищення Вогнем, а слабші просто розчинялись у його могутності, підживлюючи осяйну сутність уламками своїх душ. Так ульторійці осягнули першу Істину - Істину Сили. З тих пір, розпочався неспинний хрестовий похід очищених сіролицих проти нежиті. Йшли роки, далека держава торкнутих Вогнем немертвих набирала могутність, одначе світ не знав про них. Усі інші розумні раси спали спокійно, не знаючи, що на далекій півночі йде вічна війна проти сил темряви. Усі назви та традиції колишніх кланів сіролицих пішли в небуття - у них був лише один вибір - блукатись по світу, поступово втрачаючи свою сутність, або ж прийняти вогняні істини клану Ультор та назавжди звільнитись від пітьми у своїх душах, ціною постійних вольових зусиль та клятви ніколи не опускати зброї. Культ Вогню майже відразу став основоположним по всій країні - адже, саме Вогонь випалював темну магію та давав змогу як-не-як жити далі. Однак, в усього була своя ціна. Навіть після очищення, душі ульторійців вже не були колишніми - випалена порожнеча поступово прокрадалась у сутність, загрожуючи розколоти її. Цю порожнечу слід було чимось заповнити, хоч і тимчасово. Душі полеглих ворогів, а також залишки сутностей нежиті чудово підійшли. Поглинені духовні уламки не тільки відстрочували розкол душі ульторійця, а і посилювали ту частку Вогню всередині нього, яка жила у сутності кожного очищеного. Таким чином, що більше ворогів знищував воїн, то сильнішою ставала його полум'яна воля, а іноді навіть тіло міцнішало та починало випромінювати спопеляючу ауру. Найсильніші з бійців часто ставали настільки єдиними з Вогнем, що отримували частину його метафізичних сил - щось подібне до людської магії, одначе джерелом сили було не власне магічне ядро (яке у нежиті, та, як наслідок і у очищених було відсутнім), а зосередження Вогню у фанатичній душі. Так з'явились капелани - окрім своєї зброї, вони несли ворогу караючі слова, підкріплені вищою сутністю усередині їх душ. Одначе, рано чи пізно, кожного ульторійця наздоганяв той час, коли його душа надто втомлювалась від постійного 'залатування'. Перші з виснажених просто помирали, а Вогонь у їх очах тихо згасав. Однак, потім все змінилось. Коли воїн відчував, що його тягар у цьому світі надто важкий, він йшов у паломництво до метеориту та ступав у самий центр вогняного стовпа, жертвуючи себе концептуальній силі. І кожен, хто віддав життя таким чином, посилював Вогонь частками своєї енергії, який в свою чергу сильніше живив інших. Іноді, душа загиблого могла бути надто потужною, щоб згоріти. І такі знаходили своє покаяння - їх душі зцілювались, а розколота порожнеча заростала назавжди. Деякі з них, достатньо сильні та рішучі, могли навіть протистояти затягуючій вирві колообігу душ та прориватись назад, у світ, де вони були потрібні. Так з'явились аетери, або ж вічноживучі - духи героїв, чия могутність повернула їх з потойбіччя. Вони вже не мали мертвої Форми, яка тягарем лежала на ульторійцях і постійно мала подавлятись живою Волею, а тому дуже шанувалися серед цього непростого суспільства.
| Ульторійці - частина історії цілого світу | 
| |||||
| Про світ |
Планети: Алтеріс (Ігрове) · Енторія (Ігрове) · Кордон | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Минуле |
Імперія · Історія Імперії · Порталотворці | |||||
| Раси |
Живі: Люди · Ельфи · Вовки · Лисиці | |||||
| Країни |
|
|||||