Лисиці
Енциклопедія "Все про все". Видання п'яте, доповнене.
Тираж: 148800 екз. (скасований)
Лисиці – різновид лисиць звичайних, котрі відрізняються наявністю розуму. У цьому вони подібні до вовків. Лисиці – видатні аграрії, не знаючі рівних селекціонери, спеціалісти з усього що пов’язане з грибами, але крім того вони досить чутливі і творчі натури, що цінують красу світу та прагнуть збільшити її у містах. Лисиці не агресивні та ніколи за свою історію не брали участі у війнах, покладаючись на вміння сховатися або на швидкість лап. Наразі вони мешкають у Лапокраї, переважно в межах власної ліканти – Лисячого Краю.
Історія
Так само як і вовки, лисиці отримали інтелект завдяки групі вчених Імперії, що на протилежному від метрополії континенті ставили експерименти над тваринами, з метою виведення кмітливих помічників, аналогів собак, відомих славетним пращурам, але відсутніх у сучасному імперцям світі. Основні ставки вони робили на вовків, однак не маючи ще досвіду подібних маніпуляцій над тваринами, використали декілька споріднених видів, з метою вибору виду з більшим потенціалом. Як і у випадку з вовками, лисицям було даровано повноцінний розум, що не входило у плани біогенетиків і розумні тварини мусили бути знищеними, однак відбулась Катастрофа. Звірі виявились залишеними напризволяще і скористалися цим, покинувши спорожнілу лабораторію. На цьому шляхи цих видів розійшлись на довгий час, перш, ніж зійтися знову. І так само, як і вовки, лисиці згодом забули власне походження, однак на відміну від них, не особливо переймаються пошуками власного минулого, надаючи перевагу покращенню життя для майбутнього.
Лисиці блукали світом, тримаючись лісів, однак на відміну від вовків, вони не уникали людей, а навпаки, прикидаючись звичайними нерозумними звірами, проникали до поселень, спостерігали і запам’ятовували, після чого збиралися до умовлених місць, де обмінювалися всім почутим. Таким чином лисиці від самого початку не сприймали людей як потенційних ворогів, та разом із тим, не квапились розкриватися, чудово розуміючи, що за час від часу вкрадених курей їх не погладять. Крім того, вони усвідомлювали, що малограмотні селяни не оцінять появу розумних істот, а освічені – сприйматимуть як конкурентів. Тому лисиці селилися в густих лісах, подалі від поселень і доріг, та розбудовували нори, старанно їх маскуючи.
Одного разу група лисиць привернула увагу мисливців та скористалась густими кущами, щоб сховатися від людей, яким дуже хотілося понтових комірів. Цей епізод зрештою приніс лисицям ідею використовувати рослини для маскування нір. Відтоді вони стали висаджувати кущі, доглядати за ними, досліджувати їхній розвиток. Увага все більше поширювалась на інші рослини, від трави до дерев. Перші покоління сприймали імпровізоване садівництво чисто прагматично, але наступні почали шукати в цьому не лише користь, а й естетичне задоволення. Метушливі за своєю природою, лисиці навчились подовгу спостерігати за неспішним ростом висадженого, що зрештою урівноважувало їхній характер та розширювало обрії сприйняття. Вони навчились помічати найменші дрібниці та використовувати у своїх цілях. Приблизно у цей період лисиці відкрили властивості деяких грибів, щоб ще більше розсовувати межі світосприйняття і хоча це час від часу призводило до сумних наслідків, вони пристосовувались. Тепер ніхто більше ніколи б не зміг підкрастися до лисячих поселень, хай то була б людина чи звір-хижак. Оцінивши почуття безпеки, лисиці почали замислюватися над тим, щоб обрати ідеальне місце, де створити свій власний рай. Це стало їхньою загальною метою. Десятки лисиць щороку вирушали у мандри, шукаючи шматочок світу для нового дому.
Однак усе змінив Потоп. Хоча до регіону проживання лисиць вода не дісталась, однак як і всюди, там прокотилася хвиля катаклізмів, повністю зруйнувавши усі ліси та змусивши покинути обжиті місця. Пошук нового дому з романтичної мрії перетворився на життєву потребу. Лисиці вирушили у мандри понівеченим світом, їхні пошуки розтягнулися на багато років, аж доки зрештою не завершились у місці, про яке вони раніше ніколи не чули. Лапокрай.
Об'єднані Ліканти Лапокраю вже давно не були чисто вовчою державою, тому поява ще одного виду розумних вовків не шокувала. Тим не менш, це була подія. Досі усі нові народи, зустрінені вовками, належали до «двоногих», поява когось більш схожого на себе стала неочікуваністю. Однак лисиці не відразу наважилися зупинитися тут. Перш за все, вони так і не стали прихильниками індустріальної цивілізації як вовків, так і деяких найрозвиненіших з людей. Цінуючи красу дикої природи та чутливі до найменших змін навколо, лисиці жахалися того, якою ціною обходиться технологічний прогрес. Початково вони збиралися рушати далі, але все змінив ліс на півдні країни. Великий, густий та повний велетенських грибів, котрі остаточно добили всі сумніви, він здався рудим мандрівницям тим самим місцем, гідним заснуванню нового дому. На додачу свою роль зіграла і технологічна відсталість лапокрайського півдня, де не було мереж електричних залізниць, заводів та міст зі скла і бетону. За іронією, залізниця зрештою стала однією з речей, яка так сподобалась лисицям, за можливість швидко і безпечно мандрувати на великі відстані.
Перше поселення назване Великими Лапичами, виросло на основі селища, чиї мешканці втекли від розбійників. Тоді лисиці вперше побачили дію Місячної Гвардії та упевнились, що вимога безпеки втілена на всі сто. Більше того, врятовані селяни, дізнавшись завдяки кому їх знайшли, прониклись вдячністю до лисиць. Ті, у свою чергу, вирішили допомогти їм відбудувати поселення, однак доволі швидко відбудова переросла у створення чогось нового та кращого. Так з’явилась нова ліканта, з великою автономією у внутрішніх справах – Лисячий Край. Новий дім для цілого виду розумних звірів, що мешкають у гармонії з природою та раді всім, незалежно від кількості ніг.
Суспільство
Лисяче суспільство побудоване на ідеї шанування особистого простору, відчуття себе як частини всемогутньої природи та зближення з поділяючими особисті погляди. Лисиці не гуртуються у постійні зграї як вовки, по натурі вони більш індивідуалістичні, через що менш схильні до ієрархічності, а вищий пріоритет особистому лишає менше місця для загального. Однак лиси не егоїстичні, як іноді може здаватися незнайомим з ними, вони завжди приходять на допомогу, причому неважливо, будь це побутові негаразди чи порятунок життя. Рудохвості полюбляють спілкування по ділу чи без, а їхня висока чутливість дозволяє їм тонко відчувати співбесідників, через це вони стають найкращими представниками всіх професій, які вимагають частого спілкування – від дипломатів до бібліотекарів. Однак торгівля, як могло б здатися, у цей перелік не входить – історично лиси ні з ким не торгували всерйоз, сприймаючи ідею обміну речей на гроші/камінці як якусь чудернацьку гру або традицію, у зв’язку з чим вони мають складнощі з оцінюванням вартості товарів та супутньою бухгалтерією.
Як і вовки, лисиці свого часу зіткалися з конфліктом між розумними діями та потягом інстинктів. Цю проблему вони вирішили за допомогою незмінних грибів, особливий сорт яких дозволяв переживати дикі прояви в уявному світі марень. Деякі вони трансформували в усвідомленні дії, наприклад, перетворюючи на танок рухи ховання при найменших підозрілих звуках. З цього виросла традиція регулярних сумісних танців, поєднавшись з часом пошуку собі пари. Зі сторони втім це виглядає, як маса верескливих лисиць, тому вони ретельно стежать за секретністю місць.
Любов до яскравих кольорів і рослинництва зробило лисиць майстрами з вирощування квітів. Деякі з них використовуються в медичних цілях, однак здебільшого квітами прикрашається все що тільки можна. Цю звичку їм навіть вдалося поширити на вовчі міста.
Символіка
Гриб. Колись у голодні періоди гриби рятували лисиць, а згодом дозволили поглянути на світ інакше, зараз же грають важливу роль як матеріали для побудов. Усе це викликає в лисиць поважне ставлення до грибів і часте використання їх на прапорах поселень.
Кольори. Помаранчевий вважається кольором життя та «своїм», не в останню чергу через асоціації з власним хутром. Зелений використовується переважно для фону і в інтер’єрах, він символізує природу як сутність, котра породила все живе і котра є основою для будь-якого життя, незалежно від його ставлення до самої природи. Червоний має меншу силу символізму, однак також в пошані за свою асоціацію з шляпками грибів.
Архітектура
Лисиці – великі знавці по вирощуванню грибних побудов. Навіть якщо будівля не з цілого гриба, їх розводять на даху або в якості деяких стінок. Також лисиці використовують дерево, досягши великого рівня його обробки. Не вважаючи вимір Пекла чимось хорошим взагалі, вони тим не менш полюбили тамтешні шматки світлогрибів для освітлення, хоча здебільшого замовляють їх у держави або купують, ніж добувають самостійно. Крім того, Лисячий Край прославився прикордонними вишками, котрі повторюють форму стандартних, однак виконані з дерева та грибів. Цим лисиці продемонстрували власні будівельні здібності, а крім того їм хотілося якнайшвидше отримати безпечний кордон, тому вони не стали чекати довгої, через відсутність у ті часи залізниці, доставки будматеріалів з центру.
Технології
Лисиці надають перевагу всьому природному, що з одного боку, завадило їхньому власному прогресу, але з іншого, відкрило шлях гармонійних змін природного середовища, не шкодячи йому, але добиваючись безпеки і комфорту для себе. Яскравим свідченням подібного підходу стало вміння вирощування грибів будь-яких розмірів, форм та забарвлення. З грибів лисиці можуть робити цілі будівлі або частину інтер’єрів, виводити поживні сорти для харчування чи покращувати «розширення свідомості», яке вони досі нерідко практикують, попри все не сприйняття зі сторони сусідів. Дізнавшись, що у Вухастому займаються селекцією, лисиці швидко встановили контакти з НДІ «Сільпром», та поділились знаннями з керованого вирощування грибів, натомість самі дізнавшись багато нового.
Промисловість
Відсутня.
Сільське господарство
Якби Лапокрай його не мав, вони б створили його. Наразі повністю годують всі південні ліканти, постачають залишки до Центру та організували торгівлю з іноземцями. Єдині, хто розводить гриби. Акліматизували пекельні грибоподібні утворення, які також успішно розводять.
Відносини
З вовками – дружньо. Лисиці вдячні їм за приєднання до Лапокраю та все корисне, що вони з цього отримали. Навіть попри не схвалення вовчого тяжіння до абсолютного порядку і стриманості.
З людьми-лапокрайцями – тепло. Найбільше лисиці здружились з мешканцями Золотої ліканти, не в останню чергу через вирішення їхніх продовольчих проблем.
З людьми союзних країн – тепло. Переважно через мінімум контактів з ними, оскільки мало хто приїжджає до далекого краю.
З людьми в цілому – нейтрально. Історично лисиці не мали з людьми конфліктів, що могли б залишити осад на століття, разом з тим вони і не прагнули сходитись.
З ульторійцями – холодно. Через свою високу чутливість, лисиці бачили їхню природу та боялися її, хоча намагалися не показувати страху.
| Лисиці - частина історії цілого світу | 
| |||||
| Про світ |
Планети: Алтеріс (Ігрове) · Енторія (Ігрове) · Кордон | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Минуле |
Імперія · Історія Імперії · Порталотворці | |||||
| Раси |
Живі: Люди · Ельфи · Вовки · Лисиці | |||||
| Країни |
|
|||||