Арк-Штальхельм
|
Арк-Штальхельм (початково, скоріш за все, Харонхег, згодом - Арк-Літіора) - колишнє місто на Дрімленді, що початково будувалось Альфаєм як столиця Угорського краю Герлендії. За розмахом перевершувало тодішній Српськ та явно планувалося в якості нової столиці держави.
Загалом, місто являло собою типову сучасну забудову, за винятком тодішнього мікрорайону "Лапокраїда", що був виконаний у іншому стилі та збудований з цегли й дерева замість теракоти, а також найсхіднішого кварталу (який вважався окремим поселенням Магьуарфьольд... Магярфольд... Мадярфолд... а, біс з ним), що також був збудований у більш витриманих тонах. Над містом височів велетенський завод, який, на відміну від житлових будинків, був не тісним та являв собою наполовину вайпнуту переходом на 1.18 ферму зомбі (нижню частину зі спавнером відрізало додаванням від'ємної глибини. Була проведена залізниця від Гатарментів, яка оминала місто з двох боків та йшла далі до кількох сіл та ще якихось недобудов.
Згодом, після того, як Альфай зловив зраду (на жаль, цілком реальну, а не серверну), на відміну від інших територій Герлендії, які розібрали сусіди, місто було виставлене на аукціон, за результатами якого було продане Уберу за 90 ендергривень, після чого закрило свої кордони для сторонніх та почало активно перероблятись останнім. Початково, змінило свою назву на Арк-Літіору, проте після подій третьої зради (цього разу серверної), було перейменоване на Арк-Штальхельм заради уникнення неприємних асоціацій та більшого зв'язку з призначенням міста.
Наразі місто знищене. (по лору - телепортоване у проміжний сектор десь далеко у Порожнечі, де й лишилось з причин незапотребованості, по факту - перестало подобатись Уберу та почало викликати неприємні асоціації).
За плануванням початково являло собою типовий альфаївський лабіринт з парканів, нависаючих стін та тісних провулків. Центральна частина, яка встигла бути перебудованою, виглядала краще - матеріали будинків змінились на більш стримані діорит, камінь та сланець, а вулиці дещо розширились. Найбільша будівля брудно-рожевого кольору, яка займала забагато місця, була знесена, через що звільнилось купу місця - на її фундаменті була збудована Площа Сили та пам'ятник завойовникам Пекла. Центральна частина міста встигла хоч трохи побути презентабельною - будинки навколо площі Сили, по Головній лінії (основна вулиця міста, йшла від заводу аж до товарної станції), Верхній лінії (також від заводу до кількох висоток, по факту - оформлена естакада) та проїздам Складському й Ангарному були повністю перебудовані. Околиці міста (а саме, колишній мікрорайон Літіора, кілька старих висоток за залізницею та цегляний Магярфьольд) так і стагнували у невизначеності та тісноті.
Не менш дерев'яно-цегляну Лапокраїду спіткала інша доля - було вирішено використати мікрорайон згідно оригінального призначення та організувати там посольство Лапокраю. Щоправда, через небажання посольського контингенту жити у мішанині парканів а також (за лором) підвищену активність герлендських партизан, які використовували покинуті будівлі у якості криївок, увесь квартал був безжально розбомблений, а на його руїнах постали збудовані у більш відповідному стилі будівля посольства, їдальня, парк та один житловий будинок "Тісного" типу зразу позаду залізничної станції. Очевидно, вовкам було нормально жити у тісняві лише в тому випадку, якщо ця тіснява - їх власна. Дивні створіння.
Закинутий завод був очищений від решток нечисті та через свої розміри, наявність якого-не-якого обладнання та зручне розташування був перероблений під виробництво силових обладунків, через що у місті був присутній посилений контингент ССО Екзархату, а кам'янисте плато на захід від міста було розчищене та переобладнане під дослідний аеродром, де на певний період часу розміщувались тандемний Примарх SDT-15S "Корвус Коракс", а також "Егіда Прадавніх", абсолютний ракетний щит від монстрів, диверсантів та інших ворогів.