Чавунноград
Чавунноград — перше місто нового світу Енторія та столиця Багряного Ордену, збудоване у січні 2024 року трійцею гравців-засновників: SirMamoru, Rezerfordo та Garfild655. Із самого початку Чавунноград проєктувався не як поселення, а як серце промислової інженерно-механічної компанії під назвою "RoseMech Innovations". Зараз його архітектура — суміш стімпанку, релігійної пишності та індустріального пафосу — служить прямим віддзеркаленням ідеї Ордену про єдність віри, заліза і вогню.
Сьогодні це місто — не просто адміністративний центр. Це живий механізм: зі скреготом механізмів, дзвоном обрядових дзвонів і парами, що здіймаються з фабричної вежі, Чавунноград лишається недосяжною твердинею для більшості — і водночас маяком для посвячених.
Огляд міста
Архітектурна концепція
Чавунноград — це унікальний симбіоз промислового стімпанку і природної зелені, що створює неповторну атмосферу міста, де технологія і природа існують у гармонії. Місто виростає вертикально, ніби живий організм, який поєднує у собі як масивність залізних конструкцій, так і ніжність дерев та кущів, розкиданих по всіх рівнях.
Основу просторової організації становить кілька ключових архітектурних елементів, що задають обличчя Чавуннограду:
- Фабрична вежа RoseMech Innovations — серце технічної могутності міста, височіє над усім і символізує індустріальну силу. Її залізні каркаси, труби, парові двигуни і механізми видають характерний шум і запах машинного масла, водночас вона слугує центром інновацій і виробництва.
- Міський собор (у розробці), майбутня домінанта Чавуннограду, що стоїть окремо як символ духовної влади і теократії. Його архітектура поєднує готичні мотиви з елементами механіки, що надає споруді містичного, майже живого вигляду.
- Бібліотека — осередок знань і лору Багряного Ордену. Ця будівля має просторий інтер’єр, де старі книги та манускрипти контрастують із сучасними технічними пристроями для збереження і вивчення інформації.
- Таверна — місце, де мешканці міста збираються для відпочинку, обговорень і планування. Вона поєднує в собі простоту робітничої їдальні та атмосферу старовинного кабачка з теплим освітленням і дерев’яними меблями. У ній також зупиняються на ночівлю торговці, звичайні мандрівники та інші гості.
- Житлові яруси — багатоповерхові житлові комплекси. Тут поєднуються компактність і зручність із естетикою стімпанку, а також великою кількістю рослинності на балконах і внутрішніх двориках.
- Гарячі джерела — розташовані на природному березі півострова. Основна будівля гарячих джерел гармонійно доповнюється відкритим баром під відкритим небом, де гості можуть насолоджуватися теплом термальних вод і приємною атмосферою. Гарячі джерела слугують як місцем відпочинку для робітників, так і сакральною зоною очищення для адептів культу. Пара з джерел часто змішується з димом фабрики, утворюючи в небі над містом характерну блідо-червону завісу, яку мешканці називають «Подихом Ордену».
Вертикальна організація Чавуннограду створює атмосферу багаторівневої глибини: від насичених вуличних рівнів із запиленими крамницями і заводським гулом, через житлові тераси, де мешканці знаходять спокій і відпочинок, — аж до дахів із оглядовими майданчиками, що відкривають захоплюючі панорами на місто і навколишні біоми.
Саме таке поєднання величі заліза і живої природи визначає архітектурний характер Чавуннограду, роблячи його не просто столицею, а справжнім символом Багряного Ордену.
Транспортна інфраструктура (у розробці)
Порт
Майбутній порт Чавуннограду — амбітний проєкт, покликаний перетворити столицю Багряного Ордену на справжній морський вузол регіону. З огляду на те, що місто розташоване на півострові з прямим виходом до моря, порт розглядається не лише як торгівельна інфраструктура, а й як символ відкритості Ордену до зовнішнього світу.
Проєкт передбачає будівництво трьох основних причалів та високих стімпанкових кранів, здатних обслуговувати великі повітряно-морські судна. Промислові склади із термоконтролем та сортувальною системою будуть розміщені близько до берегу для швидкого доступу.
Порт також служитиме точкою контролю для морських шляхів до спавну Енторії та далеких прибережних поселень. Очікується, що після завершення будівництва він стане не тільки економічним центром, але й важливою геополітичною локацією для Ордену.
Залізничний зв’язок
У місті прокладаються рейки із центрального вокзалу. Від якого курсуватимуть потяги до найважливіших точок світу. Запуск регулярного рейсового сполучення заплановано на найближчі оновлення.
Повітряна гавань
Окрема дирижабельна платформа, що зводиметься на верхньому рівні приміського схилу, вона стане пунктом прибуття та відправлення повітряного транспорту. Вона міститиме диспетчерський вежу, паливний склад та метеостанцію для уточнення погодних умов. У перспективі — будівництво навігаційного маяка та встановлення радіомаяка зі зворотним сигналом.
Атмосфера і культура
У Чавуннограді повітря важке й щільне — воно тягнеться між труб, арок і башт, просочене парою, запахом гарячого мастила та старого, просмоленого дерева. Це місто не дихає — воно гуде. Вдень — глухим гуркотом фабричних цехів, а вночі — протяжним гулом механічних фільтрів та рідкісним дзенькотом церковних дзвонів із собору, що ще будується.
Цей контраст і є серцем культури Чавуннограду: промисловість та містика, матеріальне та сакральне — переплетені в одному ритмі.
Місто звуків і тіней
Мелодія міста — це симфонія механізмів: клапани, насоси, важелі, гвинти. Проте цей механічний акомпанемент не заглушує присутності духовного: час від часу між вежами линуть відлуння церковного передзвону — не стільки для молитви, скільки як нагадування про порядок, віру і контроль.
Після заходу сонця, коли пара починає клубитися над дахами, вулиці міста огортає інша атмосфера — тиша, що нашіптує. Іноді, в закутках таверн або порожніх алеях, чути розмови, яких наче й не було. Таємні збори, посланці з інших регіонів, напівприглушені вітання у коридорах Бібліотеки — все це частина повсякденного ритму для тих, хто живе тут.
Культ Діаблоса та містичний порядок
Незважаючи на зовнішній стриманий вигляд, Чавунноград — столиця держави з теократичною формою правління. В самому її осерді — Культ Діаблоса, чия релігія пронизує і архітектуру, і звички мешканців. Таємна, структурована й контрольована організація, Культ діє радше як тіньова влада, ніж відкрита церква. Його вплив не в тому, що його бачать — а в тому, що все, що довкола, відлунює його присутністю.
У деяких домівках можна знайти прикриті тканинами ніші — міні-каплиці, де зберігають особисті релігійні артефакти. На свята у вікнах з’являються червоні ліхтарі — не яскраві, не гучні, але неминучі, як саме дихання міста.
Традиції й повсякденність
Попри все це, жителі Чавуннограду — не лише адепти культу чи технічні служаки. Вони живуть звичайним життям у незвичайному місті: п’ють гіркий чай у таверні, обговорюють новини на вуличних галереях, виправляють іржаві труби, плетуть вінки з зелені, яку самі ж висадили біля порогів.
Ритуали, церемонії, побут — усе це сплітається в суцільну тканину. Місто, де можна вирости без жодного чіткого розуміння, де закінчується техніка і починається магія. І водночас — жоден його мешканець не сумнівається, що все тут — під контролем. Чиєм — інше питання.
Лорна інформація
Історія заснування (детально описана в бібліотеці)
Місто спершу не було містом, а промисловою інженерно-механічною компанією під назвою "RoseMech Innovations", де Трудеус Роуз наприкинці ХІХ століття вирішив створити найвеличніший Стімпанк синдикат, у якому діяли свої правила, у якому всі були однією великою сім'єю, яка хотіла змінити цей кримінальний світ своїми методами. Уже в майбутні десетиліття це утворення переросло в реальне місто, яке контролювали найкращі під егідою нащадків Трудеуса. Тобто спершу управління в місті будувалося на меритократичних принципах: кожен мав шанс проявити себе через знання, вміння та внесок у розвиток держави. Однак, зі зростанням впливу Культу Діаблоса, баланс сил почав зміщуватися.
Цей перехід не був насильницьким — він був філософським. Суспільство, занурене в технології та дослідження, потребувало ідеологічного орієнтира. Так народилося революційне рішення: з меритократії — до теократії, де релігія стала не лише духовною, а й політичною основою Ордену. Саме Чавунноград став точкою опори нового ладу, а його вежі, храми і вулиці — його маніфестом. А сім'я Роузів стала легендою, що досі розповідається дітям як звичайна казка на ніч.
Релігія: Культ Діаблоса
У самому серці Чавуннограду діє Культ Діаблоса — таємна, глибоко структурована організація, що здавна впливає на перебіг історії світу. Ззовні культ майже невидимий, але його присутність відчувається в усьому — у виборі кольорів тканин, у ритмі дзвонів, у плануванні вулиць.
Віряни поклоняються демонічній сутності Діаблоса — джерелу безсмертя, влади та знань, за які світ давно заплатив ціну. Члени культу вірять, що відродження Діаблоса — єдиний шлях до абсолютного контролю над реальністю, і ведуть експерименти над людьми, щоб покращити здатність втілювати його силу.
Організацією керують Лицарі Круга — трійця, що втілює закон, волю і силу. Їхні імена ніколи не називаються вголос. Кажуть, що вони не живуть — вони тривають.
Географія і природа
Місто зведене на півострові, оточене з трьох боків водою, а з четвертого — глухими лісами та пагорбами, за якими починаються землі, які давно не мають жодних назв. Основний біом — помірний, в минулому багатий лісами, але з поступовим розвитком міста дані ліси були майже всі вирубані.
Однак справжня географічна велич Чавуннограду — в контрастах. На заході від міста через море розташована величезна пустеля, яку називають Полем Сухих Вітрів. Колись це була родюча земля, але зараз — це місце паломництва та випробувань, яке зберігає безліч таємниць з перших етапів освоєння півострова. Пил тут червоний, майже багряного кольору.
На сході - крижана зона, Льодовики Мовчання, де вічна мерзлота сяє під світлом полярного сяйва. Льодовики символізують чистоту, витривалість і смерть, тому багато мандрівників не здатні пройти крізь дану територію.
| Чавунноград - частина Ордену | 
| |
| Міста | Чавунноград · Стелла | |
|---|---|---|
| Містечки | ||
| Села | ||
| Селища | ||
| Поселення | Вишневе | |
| Побудови | Фортеця Вогняної хвилі | |