Флораріум

Флораріум — се скрижаль мандрів моя крізь Безіменний Світ, де сама земля родить дива та замисли прадавні.

ㅤУ цій книзі я, чужинець без імені, вкинутий волею долі межи нетрі й обшири, зібрав усякі відомості про все, що росте й тягнеться до світла.

ㅤКожна билина, кожна квітка, кожен грибок — се глас Природи, котрого я намагаюся второпати. Ся праця моя — не просто збір записок, але й гімн тиші лісовій, сирості печерній та трепету пелюстків під раннім сонцем.

ㅤНехай же се письмо служить порадником для шукачів пригод, цілителів, травників, алхіміків, а чи просто заблуканих душ, що, як і я, шукають змісту межи зелені й тіні.

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ— Старий Мандрівник, ім’я котрого давно розвіяв вітер

ЇСТІВНІ ТА СІЛЬСЬКІ РОСЛИНИ

Пшениця

«Та, що годує й золото схожа»

Опис

ㅤПшениця — одна з перших рослин, яку я зустрів серед м’яких долин і рівнин. Вона росте неквапом, підставляючи зелені леза листя сонцю, а згодом перетворюється на золоті колоски, що шарудять на вітрі.

ㅤТонкий хрускіт її стебел — ніби подих самого літа. Пшениця має просту красу й неймовірну цінність: вона здатна прогодувати людину на довгі мандрівки.

Місце зростання

ㅤЗустрічається зазвичай у місцях, де була посаджена руками мандрівника чи селянина.

ㅤІнколи росте дико, невеликими скупченнями, де колись був оброблений ґрунт.

ㅤЛюбить рівнини, луги, узбережжя річок — там, де волога та світло рівномірні.

Властивості

ㅤЇстівна: так, після обробки.

ㅤАлхімічна цінність: немає.

ㅤЦілющі властивості: немає, але з неї печуть хліб — що відновлює тіло та дух.

Примітки мандрівника

ㅤЯ завше мав при собі кілька зернин пшениці. Не ради сівби, ні, — аніж рад пам’яті. На згад дім, що вже давно розвіявся попелом часу. Чув я був: коли сієш її опівночі, при повному місяці, та не глядиш, як зростає, — то дає вона врожай подвійний. Ба ж, мабуть, се байка лиш.