Флораріум

Флораріум — се скрижаль мандрів моя крізь Безіменний Світ, де сама земля родить дива та замисли прадавні.

ㅤУ цій книзі я, чужинець без імені, вкинутий волею долі межи нетрі й обшири, зібрав усякі відомості про все, що росте й тягнеться до світла.

ㅤКожна билина, кожна квітка, кожен грибок — се глас Природи, котрого я намагаюся второпати. Ся праця моя — не просто збір записок, але й гімн тиші лісовій, сирості печерній та трепету пелюстків під раннім сонцем.

ㅤНехай же се письмо служить порадником для шукачів пригод, цілителів, травників, алхіміків, а чи просто заблуканих душ, що, як і я, шукають змісту межи зелені й тіні.

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ— Старий Мандрівник, ім’я котрого давно розвіяв вітер

ЇСТІВНІ ТА СІЛЬСЬКІ РОСЛИНИ

Пшениця

«Та, що годує й золото схожа»

Опис

ㅤПшениця — одна з перших рослин, яку я зустрів серед м’яких долин і рівнин. Вона росте неквапом, підставляючи зелені леза листя сонцю, а згодом перетворюється на золоті колоски, що шарудять на вітрі.

ㅤТонкий хрускіт її стебел — ніби подих самого літа. Пшениця має просту красу й неймовірну цінність: вона здатна прогодувати людину на довгі мандрівки.

Місце зростання

ㅤЗустрічається зазвичай у місцях, де була посаджена руками мандрівника чи селянина.

ㅤІнколи росте дико, невеликими скупченнями, де колись був оброблений ґрунт.

ㅤЛюбить рівнини, луги, узбережжя річок — там, де волога та світло рівномірні.

Властивості

ㅤЇстівна: так, після обробки.

ㅤАлхімічна цінність: немає.

ㅤЦілющі властивості: немає, але з неї печуть хліб — що відновлює тіло та дух.

Примітки мандрівника

ㅤЯ носив із собою завжди кілька зернин пшениці. Не стільки для посіву, скільки на згадку про дім, якого вже не існує. Кажуть, якщо посадити її вночі при світлі повного місяця й не дивитись, як вона росте — вона дає подвійний врожай. Це, звісно, казка.